Працевлаштування неповнолітніх в Україні регулюється законодавством, яке встановлює обов’язкові умови та обмеження для захисту прав та інтересів неповнолітніх працівників. Основні норми знаходяться в Кодексі законів про працю України, а також в інших нормативних актах.

Неповнолітнім зазвичай не дозволяється вступати на роботу до досягнення певного віку. Мінімальний вік для виконання легкої праці обмежений та регламентований. Вік, з якого допускається прийняття дитини на роботу, становить 16 років. Діти, які досягли 15-річного віку, можуть прийматися на роботу, що не завдає шкоди їх здоров’ю і навчанню, за згодою одного з батьків або особи, яка замінює батьків.

Закон України “Про загальну середню освіту” регулює питання навчання та виховання неповнолітніх, враховуючи їхні права та обов’язки у сфері освіти. Це означає, що неповнолітні, які працюють повинні мати можливість продовжувати навчання і відвідувати навчальні заклади.

Неповнолітні, тобто особи, що не досягли вісімнадцяти років, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України.

Усіх неповнолітніх осіб приймають на роботу лише після попереднього медичного огляду. Надалі, до досягнення ними 21 року, вони щороку підлягають обов’язковому медичному оглядові. За особами у віці до 21 року, які вже працюють, на час проходження медичного огляду зберігається середня заробітна плата.

При укладанні трудового договору з неповнолітнім обов’язкова письмова форма трудового договору.

Тривалість робочого часу для неповнолітніх обмежена, і вони не можуть працювати у нічний час (з 22:00 до 6:00). Також встановлені обмеження щодо важкості, шкідливості і небезпечності роботи для даної вікової групи.

Згідно з чинним законодавством України про працю тривалість робочого часу для неповнолітніх є скороченою. Для працівників віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років , які працюють в період канікул) – 24 години на тиждень.

Оплата праці неповнолітніх повинна відбуватися відповідно до встановлених норм та правил.

Неповнолітні хоча й працюють менше, проте зарплату отримують як дорослі при повній тривалості робочого часу.

Оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час, відбувається пропорційно відпрацьованому часу або від виробітку.

Дотримання правил щодо оплати праці неповнолітніх є важливим для забезпечення їхнього права на справедливу та безпечну працю.

Відпустка для працюючих неповнолітніх в Україні також регулюється законодавством, зокрема Кодексом законів про працю, Законом України «Про відпустки».

Неповнолітні працівники, так само як і дорослі, мають право на оплачувану відпустку. Тривалість і оплата відпустки визначаються законодавством. Працівники-підлітки мають щороку відпочивати не менше 31 календарного дня. Водночас можуть взяти відпустку в будь-який зручний для них час у повному обсязі без необхідності відпрацьовувати півроку безперервної роботи. Учні й студенти також можуть брати додаткові оплачувані відпустки для складання іспитів, так само як інші працівники.

Неповнолітні працівники можуть мати право на відпустку за власний рахунок, яка може бути взята без оплати праці.

При наданні відпустки для неповнолітніх враховуються особливості їхнього графіка роботи та навчання, а також дотримуються вимог щодо обмеження робочого часу та відпочинку.

Ненадання щорічної відпустки особам віком до 18 років протягом робочого року забороняється. Це означає, що заміна неповнолітнім всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.

Гарантії щодо праці неповнолітніх зберігаються і під час воєнного стану.

Також важливо зазначити, що неповнолітній працівник має право на захист своїх трудових прав та інтересів. Якщо він вважає, що його права порушені, він має право звернутися до комісії по трудових спорах роботодавця, а у разі незгоди з рішенням комісії (або її відсутності), – із позовом до суду (це може бути здійснено особисто, через представника (батьків, опікуна) або через адвоката).

Нагадуємо, що при розгляді позовів про стягнення заробітної плати та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин позивачі звільняються від сплати судового збору.

 

 

 

 

Головний державний інспектор

відділу з питань праці Управління

інспекційної діяльності в Одеській області

Південного міжрегіонального управління

Державної служби з питань праці                                         Людмила СЛАВИЧ