Особиста ефективність:

Тайм-менеджмент педагога на карантині.

Психолог, соціальний педагог школи 

Сідорчук О.М.

Так вже історично склалося, що людина – створіння досить хаотичне. Часом ми дивимося на завдання і мету під призмою власного сприйняття, яке залежить від нашої емоційності в поточний момент часу. Через це трапляється так, що найпродуктивніші години ми витрачаємо на начебто і важливі, але не невідкладні завдання. У підсумку, робимо багато справ, втомлюємося, вичерпуємо робочі години, але ні на крок не наближаємося до мети. Це замкнене коло можна і потрібно розірвати. Як це зробити? Давайте розберемося разом.

Термінове або важливе: пріоритети і самомотивація

 Дуже важливим у тайм-менеджменті є вміння відрізняти важливе від термінового, не термінове від найменш важливого, а також скорочувати час на заняття будь-якими справами, виконання яких не дає нам ніяких істотних результатів. Визначайте 2-3 дійсно важливі справи, які необхідно виконати протягом одного конкретного дня. Саме на них і зосередьтеся.

Ідеальним допоміжним інструментом для розподілу пріоритетності є:

• Матриця Ейзенхауера. 

Вона являє собою чотири квадранта, в основі яких лежать дві осі – це вісь важливості (по вертикалі) і вісь терміновості (по горизонталі). Кожен з чотирьох квадрантів відрізняється своїми якісними показниками: важливо-терміново, важливо-ні терміново, не важливо-терміново, не важливо-не терміново. Розподіліть свої справи в кожен з цих блоків і отримаєте гранично ясну та об’єктивну картину того, чим слід зайнятися в першу чергу, що може почекати, а що взагалі краще викреслити зі списку завдань.

       Ранжування завдань за пріоритетністю дасть поштовх до запуску самомотивації. Адже найкращий спосіб мотивувати себе – звільнитися від непотрібних речей, які з’їдають енергію. Бо саме енергія допомагає нам концентруватися і продуктивно працювати. 

Що робити, щоб зберегти енергію та залишатися мотивованим:

• обладнайте комфортний ворк-спейс – щоб менше відволікатися, варто створити у себе в оселі “офісний куточок”, умови якого будуть максимально наближеними до робочих. Перш за все – робочий стіл, де не має бути зайвих предметів. Робочий стіл для домашнього комп’ютера чи ноутбука слід зробити максимально схожим на робочий. Дотримуйтеся такого ж робочого розкладу, як зазвичай. Зробіть так, щоб розділити роботу та особисте життя. Нагадайте своїм домочадцям, що ви зараз хоч і вдома – але ж на роботі. Подумайте про придбання навушників, які мінімізують зовнішні шуми.
• не бійтеся помилятися і не встигати. Гнучкість – це важлива особливість дистанційної роботи, від несподіваних відключень електроенергії чи інтернету, хворих дітей чи нескінченного ремонту у сусідній квартирі ніхто не застрахований. Ми маємо розуміти, що життя триває. І технічні збої теж. Змінити платформу для відеоконференції, поки всім не буде чути добре, перенести дзвінки у графіку – це нормально. 
• самоорганізуйте свій робочий день. Перше, до чого потрібно звикнути при дистанційній роботі – тепер навколо вас немає колег і начальства. Ніхто не стоїть над вами, не змушує працювати швидше (більше, активніше). Ви спокійно можете відкрити Youtube і подивитися ролик, сходити на кухню перекусити, полежати на дивані… І все це в робочий час. За цієї причини дуже важливо скласти собі суворий розклад. Розпишіть всі свої завдання, виділіть час на обід, кілька хвилин кожну годину на перерву. І обов’язково дотримуйтесь розробленого графіка.
• пригадайте “Закон Парето”: 80% результату ми досягаємо за 20% часу, витраченого на його досягнення. Тобто у 8-годинний робочий день ми максимально продуктивні лише півтори години. Практика доводить, що за умови адекватної організації робочого простору та ефективного відпочинку нам достатньо 2 цикли по 2 години з годинною перервою, щоб відчувати продуктивність роботи в домашніх умовах. З точки зору психофізіології однієї тривалої перерви може бути достатньо. Але невеликі 10-хвилинні перерви щогодини, спрямовані на покращення тонусу м’язів, релаксацію очей, випита склянка води можуть значно покращити нашу продуктивність.
• робіть фізичні вправи – 10-хвилинна перерва на розминку зарядить вас ендрофінами, які підтримують стресостійкість і тонус;
• не намагайтеся зробити все і одразу. Згідно з однією з ключових стратегій тайм-менеджменту – технікою Pomodoro – найефективнішими відрізками роботи і відпочинку (особливо якщо ви працюєте вдома, де багато відволікаючих чинників) є відрізки 25 і 5 хвилин. Восьмигодинний робочий день ділиться на 14 таких відрізків. Головна ідея полягає в тому, що будь-який відволікаючий фактор може почекати 5-хвилинної перерви на відпочинок.
• відзначайте прогрес – пригальмуйте й озирніться назад, оцінивши роботу, яку вже виконали, та її важливість для ключової мети. Усвідомлення того, що ваша робота стала внеском в розвиток спільної справи, безумовно, підвищить самомотивацію до подальших дій.
• заохочуйте себе за виконану роботу – пообіцяйте собі винагороду за докладені зусилля і результат. Це може бути як дрібниця, на кшталт доставки улюбленої страви додому, так і цінні предмети, на придбання яких у звичайних умовах ви б так просто не наважилися;
• тренуйте мислення, увагу, уяву, пам’ять – чим більше розвинуті у вас ці когнітивні функції, тим краще ви володієте собою. Відповідно, процес самомотивації буде проходити легше.
• мінімізуйте вплив відволікаючих факторів. Постійне оновлення стрічки новин створює ілюзію контролю над ситуацією. Так ми знижуємо рівень тривожності, вважаючи “знаємо – значить контролюємо”. Але це не більше, ніж ілюзія. Ми здатні управляти лише власною поведінкою та реакціями на ситуацію. Крім того, погані новини зранку можуть вплинути на наш настрій та уповільнити процес входження в робочий ритм. З позицій продуктивності найкращий час для ознайомлення з новинами – не раніше, ніж через годину після завершення роботи, і не пізніше, ніж за 2 години до сну. 

Відволікаючі фактори, викрадачі часу: як визначати і боротися з ними?

        Правильно організований тайм-менеджмент допоможе нейтралізувати грізних ворогів сучасної людини – так званих хронофагів, викрадачів часу. Найчастіше діючи з тіні, в умовах дистанційної роботи хронофаги знаходять додаткові можливості для атаки, і протистояти їм стає складніше. Адже тепер, коли робоче місце перемістилося зі школи  в зручне домашнє крісло, відняти у вас дорогоцінний ресурс можуть не тільки термінові завдання від керівництва або потреби учнів, але і більш приємні речі: холодильник, захоплюючий серіал, улюблений кіт та інші принади життя. Таким спокусам протистояти складніше.

Хронофаги розподіляються на категорії:

• живі та неживі: затяжні розмови з домочадцями, порожні ранково-обідні чати з колегами, онлайн-наради без конкретних завдань і підсумків, консультування колег;

• передбачувані: читання соц.мереж, серфінг в Інтернеті, перегляд відео, ранкові приготування;

• непередбачувані: збій системи, очікування виконання частини завдання колегами, з якими працюєте разом над проектом, неготовність учнів до роботи, невиконані завдання, перебої мережі Interner;

• неявні (прихована загроза): низький рівень мотивації, поспіх, надлишковий перфекціонізм, невміння відсівати непотрібні справи, апатія, перевтома.

     Перше, що ви повинні зробити – змиритися. Все одно вас будуть відволікати. Вихід: закладайте в свій робочий план час для хронофагів. Таким чином, ви візьмете їх під контроль і збережіть час, відведений на виконання завдань.

Технології для організації робочого процесу

       Ваше завдання – зрозуміти, на що і в якій кількості витрачається ваш час. Допоможуть в цьому як папір і олівець, так і сучасні технології. 

        Сучасні розробники мобільних додатків щосили працюють, щоб допомогти нам бути продуктивними в будь-яких ситуаціях. Приклади помічників (додатків) по тайм-менеджменту:

• додатки Maniac Time для ПК або RescueTime для всіх платформ. Протягом одного дня фіксуйте абсолютно всю вашу активність (навіть ранковий туалет) і кількість часу, який на них витрачаєте. Увечері проаналізуйте отримані дані і подивіться, де у вашому часовому полотні знаходиться діра, на які справи йде невиправдано багато часу і що доводиться робити поспіхом.
• Sectograph – віджет, який візуалізує денний план у вигляді діаграми на стильному циферблаті годинника. Завдання виділяються різними кольорами, а рухома стрілка наочно демонструє, як довго залишилося сидіти на нараді або через скільки хвилин потрібно буде переключитися на наступну зустріч.
• Alarmy – якщо не можете відмовити собі в задоволенні поспати «ще 5 хвилиночок», то цей пекельний будильник для вас. Його неможливо деактивувати або відкласти, якщо не виконати умови програми: вирішити задачку, трясти телефон обумовлений час, сфотографувати квітку і так далі. «Спи, якщо зможеш» – такий слоган розробника.
• focus@will – музичний сервіс, який застосовує досвід неврологічних досліджень, щоб допомогти вам сфокусуватися і знизити рівень стресу. Шляхом підбору звукового супроводу focus@will приводить мозок в стан максимальної продуктивності. Перед початком використання програма навіть проведе коротке опитування та з’ясує, чи схильні ви мислити логічно або абстрактно.

ПРИХОВАНА ШКОДА ДОМАШНІХ ЗАВДАНЬ
(уривок зі статті психотерапевта Вікторії Горбунової)

Як ви ставитесь до роботи, яку треба брати додому і робити щодня допізна, а ще й у ви

хідні та у відпустці? І ні, не лише в період дедлайнів і не тому, що ви працюєте віддалено або через те, що робота – ваша любов і пристрасть. Йдеться про щодня й понаднормово – за рахунок сну, відпочинку, спілкування з родиною, розваг, спорту, сніданку та вечері…

Відповідь очевидна. Але при цьому не секрет, що багато батьків та переважна більшість учителів вболівають саме за це для дітей – за домашні завдання.

Головне питання – чи виконують наші діти домашні завдання, щоб вчитись жити, чи вчаться і живуть для того, щоб виконувати домашні завдання? Власне, якщо ми зважимо зміст завдань, час, який займає їхнє виконання, корисність для життя та розвитку необхідних в цьому житті компетенцій, вплив на пізнавальні інтереси та мотивацію навчання – здебільшого відповідь змусить задуматись. На жаль, більшість дітлахів в більшості українських шкіл учаться і живуть своє дитинство для того, щоб виконувати домашні завдання.

ЧОМУ ДОМАШНІ ЗАВДАННЯ ШКОДЯТЬ ДІТЯМ?

Домашні завдання в тому форматі, в якому вони здебільшого існують у нас, несуть багато ризиків для фізичного та психічного здоров’я; розвитку навчальної демотивації, перфекціонізму; погіршення стосунків з ровесниками, вчителями та в родині. Далі спробую коротко і з окресленням причин зазначити чому.

 ️По-перше, домашні завдання можуть бути шкідливими для здоров’я.

 Значну частину шкільного часу діти проводять, статично сидячі за партою. Подовження цього часу вдома – ризики для розвитку деформацій хребта, а за ними – і проблем з внутрішніми органами тощо.
 Значну частину шкільного часу діти читають та пишуть, навантажуючи зір. Продовження цих занять вдома (враховуючи проблеми вечірнього освітлення та якість друку підручників) – ризики для розвитку хвороб очей.
 Значну частину шкільного часу діти проводять в межах тиску правил та оцінок, через що перебувають у постійній напрузі. Продовження такої традиції вдома – ризик для розвитку стресів, а також депресивних станів, тривоги тощо.

 По-друге, домашні завдання можуть шкодити пізнавальній активності та навчальній мотивації.

 Потреба робити вдома завдання (часто монотонні та нецікаві) замість прогулянок, розваг, відпочинку… – знижує бажання вчитись.
 Діти, які мають регулярні низькі оцінки за домашні завдання, – отримують додатковий фактор стресу та розвивають опір до навчання.
 Діти, які постійно заохочуються за гарне виконання завдань та мають високі оцінки, – ризикують перфекціонізмом, “комплексом відмінника” та іншими хибними акцентами навчальної мотивації, в яких підтверджуються переконання, що люблять тих, хто “багато працює”, “отримує схвальні оцінки”, “не робить помилок”…

 По-третє, домашні завдання можуть бути шкідливими для стосунків з ровесниками й батьками.

 Шкільна оцінка домашніх завдань порівнює дітей між собою з акцентом на тому, що той, хто багато працює вдома і все робить якісно – “молодець”, інші – “ледарі”. У результаті дітлахи дратуються одне на одного, зляться, ображаються. Дехто почувається особливим та розумнішим, дехто – нездарою і нікчемою. Звідси – булінг – дражніння, задирання, бійки, прізвиська та інше.
 Виконання домашніх завдань часто стає випробуванням для усієї родини. Втомлені після роботи та школи батьки та діти замість того, щоб проводити час разом над чимось захопливим або відпочивати, потрапляють у ситуацію “контролерів та контрольованих”, яка часто призводить до напруги та сварок.
 Найбільше кількість шахраювань, до яких вдаються діти, пов’язані з ДЗ: списування, крадіжки, брехня, прогули… Найбільша кількість конфліктів з вчителями, докорів, принижень та звинувачень виникають саме через це.

Чи мають право на існування домашні завдання взагалі? Звісно – цікаві індивідуальні та командні проекти, які діти з задоволенням реалізовуватимуть поза школою, без ризиків здоров’ю, мотивації та стосункам.
Але це інша тема, яка потребує зміни світогляду кожного з нас: “Як організувати домашні завдання на користь та радість дітям”.

ЩО КАЖУТЬ ВЧЕНІ ПРО ДОМАШНІ ЗАВДАННЯ?
Найперше варто згадати книгу, яка вийшла з-під клавіатури сіднейських вчених Майка Хослей та Річарда Волкера в 2013 році – “Реформування домашнього завдання: практики, навчання і політики”. Дослідники, спираючись на дані про залежність між академічними досягненнями дітей та кількістю домашніх завдань, дійшли висновку, що виконання домашніх завдань не має жодних переваг для школярів 1-3-х класів, має сумнівні переваги для учнів 4-6-х класів, слабкі – для 7-9-тикласників та мають розумні переваги для учнів 10-12 класів.

(c) Вікторія Горбунова, доктор психологічних наук, психотерапевт.
Фото: автор – Petunyia, Depositphotos
Повну версію статті читайте на першоджерелі: http://nus.org.ua/…/vsi-robyly-domashku-i-vyzhyly-zate-lyu…/