ПРИХОВАНА ШКОДА ДОМАШНІХ ЗАВДАНЬ
(уривок зі статті психотерапевта Вікторії Горбунової)

Як ви ставитесь до роботи, яку треба брати додому і робити щодня допізна, а ще й у вихідні та у відпустці? І ні, не лише в період дедлайнів і не тому, що ви працюєте віддалено або через те, що робота – ваша любов і пристрасть. Йдеться про щодня й понаднормово – за рахунок сну, відпочинку, спілкування з родиною, розваг, спорту, сніданку та вечері…

Відповідь очевидна. Але при цьому не секрет, що багато батьків та переважна більшість учителів вболівають саме за це для дітей – за домашні завдання.

Головне питання – чи виконують наші діти домашні завдання, щоб вчитись жити, чи вчаться і живуть для того, щоб виконувати домашні завдання? Власне, якщо ми зважимо зміст завдань, час, який займає їхнє виконання, корисність для життя та розвитку необхідних в цьому житті компетенцій, вплив на пізнавальні інтереси та мотивацію навчання – здебільшого відповідь змусить задуматись. На жаль, більшість дітлахів в більшості українських шкіл учаться і живуть своє дитинство для того, щоб виконувати домашні завдання.

ЧОМУ ДОМАШНІ ЗАВДАННЯ ШКОДЯТЬ ДІТЯМ?

Домашні завдання в тому форматі, в якому вони здебільшого існують у нас, несуть багато ризиків для фізичного та психічного здоров’я; розвитку навчальної демотивації, перфекціонізму; погіршення стосунків з ровесниками, вчителями та в родині. Далі спробую коротко і з окресленням причин зазначити чому.

 ️По-перше, домашні завдання можуть бути шкідливими для здоров’я.

 Значну частину шкільного часу діти проводять, статично сидячі за партою. Подовження цього часу вдома – ризики для розвитку деформацій хребта, а за ними – і проблем з внутрішніми органами тощо.
 Значну частину шкільного часу діти читають та пишуть, навантажуючи зір. Продовження цих занять вдома (враховуючи проблеми вечірнього освітлення та якість друку підручників) – ризики для розвитку хвороб очей.
 Значну частину шкільного часу діти проводять в межах тиску правил та оцінок, через що перебувають у постійній напрузі. Продовження такої традиції вдома – ризик для розвитку стресів, а також депресивних станів, тривоги тощо.

 По-друге, домашні завдання можуть шкодити пізнавальній активності та навчальній мотивації.

 Потреба робити вдома завдання (часто монотонні та нецікаві) замість прогулянок, розваг, відпочинку… – знижує бажання вчитись.
 Діти, які мають регулярні низькі оцінки за домашні завдання, – отримують додатковий фактор стресу та розвивають опір до навчання.
 Діти, які постійно заохочуються за гарне виконання завдань та мають високі оцінки, – ризикують перфекціонізмом, “комплексом відмінника” та іншими хибними акцентами навчальної мотивації, в яких підтверджуються переконання, що люблять тих, хто “багато працює”, “отримує схвальні оцінки”, “не робить помилок”…

 По-третє, домашні завдання можуть бути шкідливими для стосунків з ровесниками й батьками.

 Шкільна оцінка домашніх завдань порівнює дітей між собою з акцентом на тому, що той, хто багато працює вдома і все робить якісно – “молодець”, інші – “ледарі”. У результаті дітлахи дратуються одне на одного, зляться, ображаються. Дехто почувається особливим та розумнішим, дехто – нездарою і нікчемою. Звідси – булінг – дражніння, задирання, бійки, прізвиська та інше.
 Виконання домашніх завдань часто стає випробуванням для усієї родини. Втомлені після роботи та школи батьки та діти замість того, щоб проводити час разом над чимось захопливим або відпочивати, потрапляють у ситуацію “контролерів та контрольованих”, яка часто призводить до напруги та сварок.
 Найбільше кількість шахраювань, до яких вдаються діти, пов’язані з ДЗ: списування, крадіжки, брехня, прогули… Найбільша кількість конфліктів з вчителями, докорів, принижень та звинувачень виникають саме через це.

Чи мають право на існування домашні завдання взагалі? Звісно – цікаві індивідуальні та командні проекти, які діти з задоволенням реалізовуватимуть поза школою, без ризиків здоров’ю, мотивації та стосункам.
Але це інша тема, яка потребує зміни світогляду кожного з нас: “Як організувати домашні завдання на користь та радість дітям”.

ЩО КАЖУТЬ ВЧЕНІ ПРО ДОМАШНІ ЗАВДАННЯ?
Найперше варто згадати книгу, яка вийшла з-під клавіатури сіднейських вчених Майка Хослей та Річарда Волкера в 2013 році – “Реформування домашнього завдання: практики, навчання і політики”. Дослідники, спираючись на дані про залежність між академічними досягненнями дітей та кількістю домашніх завдань, дійшли висновку, що виконання домашніх завдань не має жодних переваг для школярів 1-3-х класів, має сумнівні переваги для учнів 4-6-х класів, слабкі – для 7-9-тикласників та мають розумні переваги для учнів 10-12 класів.

(c) Вікторія Горбунова, доктор психологічних наук, психотерапевт.
Фото: автор – Petunyia, Depositphotos
Повну версію статті читайте на першоджерелі: http://nus.org.ua/…/vsi-robyly-domashku-i-vyzhyly-zate-lyu…/