Маркування споживчих товарів. Призначення етикеток на товарах. Екологічні символи. Стандарти якості і безпеки. Склад продуктів. Індекс «Е» та його значення.

Практична робота у формі таблиці.

підручник Ходзицька О.І. , 2015 р.
§ 14, стор. 125-147
Сфотографувати виконану роботу та відправити на електронну пошту.

Ваші відповіді та презентації відправляйте на електронну адресу vikdaniluk@gmail.com

Технологія виготовлення в’язаних виробів гачком, спицями

 Диктант

Так +, ні –

  1. Гачки для в’язання бувають п’яти розмірів від 2 до 6.
  2. Номер гачка вказує на товщину і глибину його робочої частини.
  3. Лицьова і виворітна петлі відносяться до основних прийомів в’язання гачком.
  4. Гачок підбирають по товщині нитки (нитка повинна бути в 1,5 – 2 рази товщою  заглиблення робочої частини)
  5. Мохер – це шерсть ангорського кролика.
  6. Крім з’єднання,  гачок можна застосовувати для вишивання орнаменту, виготовлення шнурів і вив’язування декоративних косичок.
  7. Моток – нитки, змотані кулькою.
  8. Для вишивання гачком використовують прийоми тамбурного шву.

Тест

  1. Номер спиці – це її:

а) радіус;

б) діаметр;

в) довжина.

2. Товщину спиці виражають в :

а) сантиметрах;

б) дециметрах;

в) міліметрах.

3. Ряд петель, які набрали на спиці, називають:

а) початковими;

б) першими;

в) круговими.

4. Мірки: обхват кисті, обхват зап’ястя, довжина кисті від зап’ястя до основи великого пальця, необхідні для в’язання:

а) носків,

б) рукавиць;

в) панчіх;

г) шапок.

Диктант

Так +, ні –

  1. При виконанні орнаменту частіше за все використовують “хусткове в’язання”
  2. Норвежський орнамент виконується нитками двох кольорів: темним і кольоровим.
  3. Блакитний колір добре співпадає з червоним, зеленим і коричневим.
  4. Орнамент – малюнок, виконаний нитками двох і більше кольорів.
  5. Рослинний орнамент пров’язується узором із зображенням тварин.
  6. Узор – декоративна в’язка на основному полотні.
  7. Волошковий  колір добре поєднується з оранжевим, жовтим і коричневим.
  8. Орнаментальні полоси пров’язуються узором, який є геометричним малюнком.
  9. Непарні ряди завжди виконуються з лицьового боку, а парні – з виворітного.
  10. Схема узору – зображення узору за допомогою умовних знаків.

Диктант

Так +, ні –

  1. Для в’язання спицями використовують  в основному шерстяну пряжу.
  2. Клубок – це нитки, намотані на щось.
  3. Чим більша перша цифра на етикетці пряжі, тим товстіша нитка.
  4. Номер спиці повинен визначатися товщиною нитки; спиця повинна бути приблизно у 2 рази тоншою за нитку.
  5. Щільність в’язання по вертикалі – це кількість петель у 1 см.
  6. Щоб розрахувати кількість петель необхідних для в’язання виробу, щільність в’язання по горизонталі помножити на довжину виробу (на кресленні).
  7. Схематичний запис узору читають справа наліво (знизу вверх)
  8. Цифри, що стоять праворуч, означають номер лицьових рядів, а зліва – номер виворітних рядів.
  9. Кромочні петлі у схему узору не входять.
  10. Висота однієї кромочної петлі відповідає одному пров’язаному ряду (двом пров’язаним рядам).

 Диктант

Так +, ні –

  1. В’язання гачком будь – яких виробів починають із в’язання ланцюжка з повітряних петель.
  2. Нитка для в’язання має бути приблизно в 1,5 – 2 рази товщою від заглиблення біля борідки гачка.
  3. Гачок треба тримати на відстані 20-30 см від очей.
  4. В’язальні гачки бувають короткі (35-45 см) та довгі (12-15 см)
  5. Петлі підйому пров’язують для того, щоб краї в’язаного полотна не стягувалися і всі ряди були однакової висоти.
  6. Накидом називається нитка, накинута на гачок, коли на ньому вже є повітряна петля або петля підйому.
  7. Схему для в’язання необхідно читати зверху вниз.

 

Технологія виготовлення швейних виробів

 Диктант

Так +, ні –

  1. Величини, на які розміри одягу перевищують розміри тіла людини, називають мірками.
  2. Експлуатаційні вимоги до одягу – це зручне використання, міцність, зношуваність, здатність зберігати форму.
  3. За силуетом розрізняють спідниці: прямі, клинові, конічні
  4. До естетичних вимог відносяться: здатність тканин поглинати вологу і пропускати повітря, теплозахисні властивості.
  5. За кроєм розрізняють спідниці: прямі, розширені донизу, трапецієподібні, звужені донизу.
  6. Здатність тканин поглинати вологу, називається  гігроскопічністю.
  7. До поясних виробів відносяться: сукні, блузи, костюми, сорочки.
  8. Мірки довжини і висоти записують у половинному розмірі, а мірки обхвату і ширини — повністю.

Диктант

Так +, ні –

  1. Мода надає тимчасову перевагу тим чи іншим смакам.
  2. Фасон – це контури зображення на площині.
  3. Силует – зовнішня форма і її заповнення.
  4. Художнє (творче) моделювання – це художній проект або ескіз фасону на папері.
  5. Декоративні лінії створюють  об’ємну форму спідниці у просторі  і необхідні для створення силуету.
  6. Технічне моделювання  — створення моделі , нового фасону за ескізами і малюнками шляхом нанесення змін у викройку – основу.
  7. Конструктивні лінії виконують  роль прикрас для спідниці.
  8. За силуетом розрізняють спідниці: прямі, розширені донизу, трапецієподібні, звужені донизу.

Диктант

Так +, ні –

  1. Кількість тканини, яка необхідна  для пошиття прямої спідниці, визначають за формулою: Дс +От + 5см, за умови, що ширина тканини становить 140 см.
  2. Спідницю розкроюють за ниткою основи.
  3. Різати ножицями під час розкроювання необхідно від себе праворуч або від себе ліворуч.
  4. Кількість тканини, яка необхідна для пошиття конічної спідниці визначають за формулою: Дс + 10см, за умови, що ширина тканини становить 140 см.
  5. Викроюють деталі крою за лінією припуску.
  6. У спідницях із товстих шерстяних тканин виточки розрізають.
  7. Ножиці необхідно класти зімкнутими лезами на себе.
  8. Для виготовлення викрійки будь – якої спідниці необхідно знати такі мірки: Ст, Сс, Дс.

Диктант

Так +, ні –

  1. Шов упідгін використовують для обробки краю виробу.
  2. Для обметування вручну країв виробу, прорізних петель, обробки виробів застосовують петельні шви.
  3. Тимчасове з’єднання двох деталей, які приблизно рівні за величиною, називають зшиванням.
  4. З’єднання двох або кількох деталей, які приблизно рівні за величиною, називають змотуванням.
  5. Спідниця відноситься до плечових виробів.
  6. Видалити згини й заломи на тканині або виробі – означає пропрасувати.
  7. Після виконання кожної операції під час пошиву виробу треба  припрасувати шви.
  8. Для постійного з’єднання двох деталей, коли виконати машинну строчку важко, застосовують ручні зшивні стібки

 

Диктант

Так +, ні –

  1. Електропривод швейної машини складається із електродвигуна, пускорегулюючої педалі, шнура з вилкою.
  2. Найбільш незручна в роботі швейна машина з електроприводом: вона швидкохідна і проста в керуванні.
  3. Шків електродвигуна з’єднаний зі шківом махового колеса ременем.
  4. Під час чищення і змазки, заміні деталей або заправці нитки, швейну машину необхідно увімкнути в електричну мережу.
  5. Поломка голки у швейній машині може відбутися через дуже велике натягнення нижньої нитки.

Тест

  1. В якому напрямку нитка в тканині найбільше тягнеться?

а) по нитці основи;

б) по нитці утоку.

  1. З якого боку повинно падати світло на виріб, який обробляється?

а) зверху;

б) ліворуч або попереду;

в) праворуч або попереду.

3. Яким швом з’єднуються бокові зрізи?

а) швом упідгін;

б) зшивним швом;

в) накладним швом.

4. Які тканини після вологої обробки сідають?

а) хімічні;

б) бавовняні;

в) шерстяні.

5. Яким швом виконують “наметування”?

а) петельним;

б) швом “уперед голку”

в) швом “за голку”.

6. Настрочний шов відноситься до якого виду швів?

а) зшивний;

б) крайовий

7. Яким швом обробляють край виробу?

а) зшивним;

б) “назад голку”;

в) “петельним”.

  1. Який шов використовують під час обробки кишені?

а) накладний;

б) настрочний;

в) двійний.

 

Тест

  1. Як вимірюється мірка “напівобхват талії”?

а) за самим вузьким місцем на фігурі;

б) від лінії талії вниз до бажаної довжини;

в) від лінії талії вгору до бажаної довжини;

г) по лінії грудей між найвищими точками.

2. Мірки обхвату і ширини записують:

а) повністю;

б) у половинному розмірі

3. Які волокна відносяться до натуральних?

а) капрон, шовк;

б) лавсан, бавовна;

в) нітрон;

г) шовк, шерсть, льон, бавовна.

4. До поясних виробів відносяться:

а) сукня, блузи, пальто;

б) спідниці, штани, шорти, спідниця – штани;

в) нічна сорочка, штани, спідниця.

5. До гігієнічних вимог відносяться:

а) зручність у використанні, повітропроникність, гігроскопічність, теплозахисні властивості;

б) відповідність до моди, правильний підбір тканини, оздоблення і фурнітура, відповідність до віку і особливостей фігури;

в) міцність, зношеність.

6. Мірки знімають:

а) з лівого боку фігури людини;

б) з правого боку

Розкрій виробу

Диктант

Так +, ні –

  1. Під час розкрою тканину складають  удвічі за ниткою.
  2. Прикладаючи викрійку з тканини,  вістря шпильок необхідно направити в один бік від себе.
  3. Спочатку розкладають маленькі, а потім великі деталі.
  4. Передавати ножиці необхідно з зімкнутими лезами, кільцями вперед.
  5. Розкладку деталей під час розкрою виконують так, щоб було як можна менше відходів.
  6. Під час роботи з ножицями класти треба їх ліворуч.
  7. Розкроювати виріб необхідно по першій крейдяній лінії.
  8. Притримувати тканину під час розкроювання необхідно пальцями лівої руки, тримаючи їх на безпечній відстані від вузького леза ножиць, які розташовано під тканиною.

Технологія виготовлення швейних  виробів

Диктант

Так +, ні –

  1. Ручна швейна машина більш швидкохідна за ножну, що дозволяє збільшити продуктивність праці.
  2. Під час заправки нитки в голку швейної машини ноги потрібно ставити на педаль.
  3. Мірка – це розміри фігури людини.
  4. Під час роботи на швейній машині світло на деталь, яку обробляють, повинно падати праворуч.
  5. До машинних швів відносяться: наметувальний шов, шов “ручна строчка”
  6. Регулятор натягнення верхньої нитки регулює натягнення нижньої нитки.
  7. Шпулька заправляється в шпульний ковпачок.
  8. Шов упідгін призначений для обробки краю виробу.

Диктант

Так +, ні –

  1. Мірки довжини і висоти записують у половинному розмірі, а мірки обхвату і ширини – повністю.
  2. Креслення швейного виробу – це плоске зображення одягу, яке робиться за розмірами певної фігури.
  3. Моделювання – це зміна викрійки відповідно до нової моделі.
  4. До естетичних вимог відносяться: здатність тканини поглинати вологу і пропускати повітря, теплозахисні властивості.
  5. Експлуатаційні вимоги до одягу – це зручність у використанні, міцність, зношуваність, здатність зберігати форму.
  6. Модель – це зразок виробу.
  7. Здатність тканин поглинати вологу, називається повітропроникність.
  8. Гігієнічні вимоги  до одягу – це відповідність до моди, фігури, віку, підбір тканини за кольором  і малюнком, вибір оздоблення, додержання пропорцій частин одягу.